Чим можуть бути небезпечні НПЗП?
Аспірин, ібупрофен чи інші нестероїдні протизапальні препарати або засоби (НПЗП або НПЗЗ) сьогодні є одними з найкращих помічників при лихоманці та різних видах болю. Та одночасно, НПЗП – й одна з найпоширеніших груп медикаментів, які викликають шкірні та шлунково-кишкові побічні ефекти. Більшість з цих реакцій не є алергією, але це не робить їх менш неприємними.
Історія аспірину
Хоча людство ще з доісторичних часів використовує різні рослини з жарознижуючою чи болезаспокійливою метою, фактично історія аспірину розпочалась відносно недавно. У 18 столітті англієць Едвард Стоун звернув увагу медичного світу на певну ефективність кори верби для лікування малярії. Він висловив думку, що ніби-то вона має не гірші лікувальні властивості ніж кора хінного дерева. Та правда була така, що, насправді, саме хінін боровся з інфекцією, а от саліцин, отриманий з кори верби, лише полегшував симптоми хвороби. Але, увагу до саліцилової кислоти знову було привернуто і в 1897 році. Тоді хімік Фелікс Гоффманн винайшов спосіб синтезувати саліцилову кислоту у чистій та стабільній формі, придатній для подальшого використання у фармацевтичній промисловості. Згодом з'явилась назва "аспірин".
Сьогодні відомо, що аспірин здатен чинити не лише знеболювальну та жарознижуючу дію, а й запобігати тромбозу та стенокардії.
Крім аспірину, наразі, існує і низка синтетичних НПЗП.
Вони найчастіше використовуються системно, як правило, у вигляді перорального препарату. Але можуть також застосовуватись місцево як супозиторії або вводитися внутрішньом’язово. Існують також креми та гелі з НПЗП, які можна застосовувати при болях в суглобах, спортивних травмах та кератозі.
Механізм дії НПЗП
Нестероїдні протизапальні препарати, такі як аспірин, ібупрофен та інші, є інгібіторами ферментів циклооксигенази (ЦОГ-1 та ЦОГ-2). Ці ферменти відіграють ключову роль у синтезі з арахідонової кислоти таких речовин як тромбоксан, простагландини та простациклін. Вироблені ЦОГ1 простаноїди важливі для регулювання функції нирок, агрегації тромбоцитів та цілісності слизової шлунка. ЦОГ-2 може синтезуватися у клітині фоново, а також у відповідь на запальні подразники. Він відповідає за утворення простаноїдів, важливих для відповіді на запалення.
НПЗП оборотно зв'язуються з рецепторами ЦОГ 1 і ЦОГ 2 та інгібують зв'язування арахідонової кислоти з цими ділянками рецепторів. Цей механізм запобігає перетворенню арахідонової кислоти в різні запальні простагландини. Однією з їх властивостей є здатність подразнювати больові нерви, що пояснює знеболюючий ефект НПЗЗ.
Різні НПЗЗ помітно відрізняються за своєю здатністю інгібувати ЦОГ-1 та ЦОГ-2, що не тільки впливає на їх клінічну ефективність, але пояснює різну здатність генерувати побічні ефекти та викликати реакції гіперчутливості.
Наприклад, аспірин та більшість "класичних" НПЗЗ (наприклад, індометацин, напроксен та диклофенак) переважно інгібують ЦОГ-1 і меншою мірою - ЦОГ-2, які пригнічують синтез захисних простаноїдів. Це призводить до загальних несприятливих побічних ефектів їх дії, що стосуються шлунково-кишкового тракту.
В той же час, наприклад, німесулід та мелоксикам, які переважно інгібують ЦОГ-2. А от селективні інгібітори ЦОГ-2 (наприклад, целекоксиб, рофекоксиб), є сильними інгібіторами запальних простаноїдів, але лише незначно впливають на вироблення захисних простаноїдів.
Алергія на НПЗП
До алергічних реакцій на НПЗП відносять імунологічно опосередковані реакції, під час яких виділяється імуноглобулін E (IgE) або відбувається відповідь Т-клітин. Ці реакції не залежать від інгібування ЦОГ-1 і можуть бути викликані одним НПЗЗ або цілим класом НПЗЗ з подібною хімічною будовою. Вважається, що на реакції гіперчутливості до НПЗП орієнтовно припадає 20-30% всіх реакцій, пов'язаних з прийомом препаратів. Але якщо реакції не є імунологічно опосередкованими, вони називаються неалергічними.
Справжня алергія на НПЗП зустрічається відносно нечасто. Але якщо у вас є схильність до кропив'янки, є поліпи в носі чи астма, ризик алергії на аспірин зростає з 1% (у людей без цих станів) до приблизно 10-30%. В свою чергу, наявність алергії на аспірин, підвищує вірогідність виникнення алергії і на інші препарати, зокрема, ібупрофен.
Алергічні реакції на НПЗП можна поділити на два типи, які різняться між собою за формою та термінами прояву (негайні – SNIUAA чи з затримкою – SNIDR).
На реакції SNIUAA припадає понад 20% усіх реакцій на НПЗП. Ці стани характеризуються кропив'янкою, ангіоневротичним набряком або особливо небезпечною формою алергічної реакції – анафілаксією після прийому одного або кількох препаратів з подібними хімічними структурами.
Симптоми алергії на НПЗП
Симптоми алергічної реакції негайної дії зазвичай виникають раптово та проявляються досить швидко: від секунд до хвилин. Час та спектр симптомів, пов'язаних з реакціями SNIUAA, свідчать про імунологічну реакцію типу 1. В цьому випадку у молекулярних тестах пацієнтів можна виявити специфічні антитіла IgE.
Найбільш частими причинами (дані з США) такої алергії є диклофенак та аспірин.
На відміну від реакцій SNIUAA, реакції із затримкою (SNIDR), виникають через 24-48 годин після впливу одного перорального або місцевого НПЗП. Точна поширеність реакцій SNIDR невідома, але вважається, їх частка невелика і складає менше 5%.
Найпоширенішими симптомами, пов'язаними з цією реакцією, є макулопапульозні висипання, контактний дерматит та реакції світлочутливості.
Важкі шкірні реакції – такі як синдром Стівенса-Джонсона / токсичний епідермальний некроліз та лікарська реакція з еозинофілією, фіксуються рідше. Але загалом, клінічні симптоми різняться залежно від конкретного НПЗП. Наприклад, ібупрофен та напроксен найчастіше асоціюються з макулопапульозними висипаннями, тоді як диклофенак та кетопрофен – з контактним дерматитом.
Загалом при алергії на НПЗП можуть проявлятися наступні симптоми:
- кропив'янка
- набряк обличчя
- висип
- загострення астми (хрипи)
- утруднене дихання
- шок
- почервоніння шкіри.
Як уже зазначалося, також може розвиватися важка та небезпечна для життя анафілаксія. Цей стан характеризується зниженням тиску, непритомністю, кропив'янкою, проблемами з диханням, тощо. При розвитку анафілаксії людині необхідно негайно ввести адреналін.
Побічні реакції на НПЗП
Побічні наслідки прийому НПЗП вважаються куди частішими ніж алергічні і, зазвичай, проявляються болем у шлунку, виразкою чи підвищенням кров'яного тиску.
Деякі НПЗП, наприклад, аспірин, не варто давати дітям та підліткам для лікування вітрянки чи грипу, так як це може призвести до розвитку синдрому Рейя (стану із запаленням печінки та набряком мозку).
Побічна дія НПЗП може класифікуватися як реакція гіперчутливості. За деякими даними, така реакція відзначається приблизно у 0,3% – 6% населення. Вважається, що ці реакції відбуваються, головним чином, через інгібування ЦОГ-1. Це, зрештою, може призвести до індукції або загострення дихальних та / або шкірних реакцій.
Існує три типи неалергічних реакцій на НПЗП
Перший тип – так звані реакції NECD виникають у пацієнтів з основною хронічною спонтанною кропив'янкою, яка може бути присутньою у людини на момент прийому НПЗП чи загостритися через їх прийом. Ці реакції складають приблизно 8% усіх випадків гіперчутливості до НПЗП.
Симптоми зазвичай з'являються протягом 30 хвилин – 4 годин після вживання препаратів та, як правило, обмежуються шкірою та підшкірним шаром шкіри, не зачіпаючи дихальні шляхи. Втім, інколи симптоми можуть проявлятися не одразу, а із запізненням до 24 годин після прийому.
Вираженість симптомів залежить від дози. Втім, вони, зазвичай, стихають протягом декількох годин, хоча й можуть тривати до декількох днів.
Другий тип – реакції NIUA, які виникають у здорових людей (без історії кропив'янки) після введення принаймні двох НПЗП, що не пов'язані між собою хімічно, і проявляються розвитком кропив'янки та/або ангіонабряку. Вважається, що близько 60% неімунологічних реакцій є реакціями NIUA.
В більшості випадків, при такому типі реакцій, симптоми проявляються протягом 30 – 90 хвилин після прийому ліків.
Третій тип реакцій – NERD характеризується розвитком переважно респіраторних симптомів, таких як:
- стискання в грудях,
- бронхоспазми,
- риніт,
- поліпоз носа та / або закладеність носа.
Зазвичай, в цьому випадку симптоми виникають через 30 хвилин – 3 годин після прийому НПЗП.
Цей стан виникає у пацієнтів з основними хронічними респіраторними захворюваннями нижніх або верхніх відділів дихальної системи. Оскільки NERD також вважається хронічним еозинофільним запальним розладом, у таких пацієнтів еозинофіли крові після загострення NERD перевищують норму. Поширеність NERD варіює від 4% до 20% залежно від країни. У пацієнтів з тяжкою формою астми та жінок середньої вікової групи спостерігається вищий рівень поширеності таких реакцій.
Джерела інформації:
1.https://www.aaaai.org/conditions-and-treatments/library/allergy-library/aspirin-allergy
2. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4446629/
3.https://www.news-medical.net/amp/health/Ibuprofen-Allergy-Symptoms-Diagnosis-Treatment.aspx
4. https://dermnetnz.org/topics/non-steroidal-anti-inflammatory-drugs-and-their-skin-side-effects/
5.https://www.bsaci.org/professional-resources/allergy-management/drug-allergy/non-steroidal-anti-inflammatory-drugs-nsaids/
6.https://www.allergy.org.au/patients/drug-allergy/allergic-reactions-to-aspirin-and-other-pain-killers
7.https://www.news-medical.net/amp/health/Ibuprofen-Allergy-Symptoms-Diagnosis
- Питання та відповіді
- Інформація для Фахівців
Чи можна попередити харчові алергічні реакції?
Неясно, чи можна попередити такі реакції в осіб з обтяженим сімейним анамнезом (при наявності атопії в обох батьків, важкого атопічного дерматиту та харчової алергії у братів і сестер), але доведено, що, дотримуючись певних обмежень в харчуванні, можна уповільнити розвиток алергічних захворювань і зменшити їх тяжкість.
А) вважають, що вагітним в останньому триместрі не слід вживати в їжу арахіс, фундук, креветки і рибу, а годуючим матерям - коров'яче молоко, арахіс, фундук, креветки і рибу.
Б) бажано грудне вигодовування протягом першого року життя.
В) для змішаного і штучного вигодовування кращі гіпоалергенні суміші на основі гідролізатів білка.
Г) густу їжу (прикорм) не дають до 6 місяців.
Д) коров'яче молоко і яйця не дають до 1 року.
Е) такі продукти, як арахіс, фундук, ракоподібні і рибу слід вводити в раціон після 2 років, а краще пізніше.
Чи треба при алергії до арахісу виключати з раціону всі бобові?
Ні. Алергія до інших бобовим у осіб, що мали алергічні реакції на арахіс, навіть важкі, зустрічаються рідко. Тільки у 5% хворих одночасно спостерігається клінічно виражена алергія різної тяжкості ще до 1 - 2 видам бобів. Однак особи з алергією до арахісу дуже часто дають позитивні шкірні проби або радіоаллергосорбентний тест з іншими бобовими, навіть якщо в якості продукту харчування вони переносяться добре.
Що таке синдром харчової алергії?
Синдромом харчової алергії називають свербіж, подразнення і легкий відсік слизової рота і губ як прояв алергічної реакції негайного типу на свіжі фрукти та овочі. З визначення ясно, що сам по собі він для життя не є небезпечним. Однак з нього може початися загальна алергічна реакція негайного типу.
Для синдрому харчової алергії характерно те, що його причиною бувають тільки свіжі, не піддані термічній обробці фрукти і овочі, так як синдром викликається термолабільними алергенами. Наприклад, хворий без шкоди для себе їсть суп з селерою, але не виносить селери в свіжому вигляді. Крім того, цей синдром виявляє тісний зв'язок зі специфічними пилковими алергенами. Встановлено, що алергени деяких фруктів і овочів і поширених видів пилку викликають перехресні реакції. При цьому визначення специфічних IgE in vitro і скарифікаційні шкірні проби з наявними у продажу алергенами овочів і фруктів дають негативні результати. Якщо ж скарифікаційну пробу виконати голкою, якою попередньо вкололи стиглий овоч чи фрукт, розвинеться негайна позитивна реакція. Таку скарифікаційну пробу називають «подвійний укол». Описано поліпшення у хворого з синдромом харчової алергії після десенсибілізації з приводу супутнього полінозу.
Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про препарати, властивості, способи застосування, протипоказання, призначену виключно для дипломованих медичних спеціалістів.