Поширеність медикаментозної алергії
Якщо після прийому ліків у вас з’являється висип, кропив’янка або утруднене дихання, можливо, у вас алергія на медикаменти.
Втім, насправді, справжня медикаментозна алергія вважається відносно рідкісним станом, на який припадає менше 5-10% усіх негативних реакцій на ліки.
Водночас, за даними для Англії, кількість зареєстрованих випадків таких алергічних реакцій має тенденцію до зростання. А у США через алергію на медикаменти до лікарень щороку потрапляє близько півмільйона людей. В Україні облік випадків медикаментозної алергії ведеться не так ретельно.
Що викликає алергію на медикаменти?
Медикаментозна алергія виникає, коли імунна система помилково визначає препарат як шкідливу речовину, і виробляє антитіло, специфічне до цього препарату. Це процес називається сенсибілізацією. Вона може відбутись вже під час першого прийому ліків. Але алергічна реакція не розвивається, поки ця ж речовина не потрапить в організм знову.
І коли наступного разу ви знову приймете ліки, до яких вже сенсибілізовані, специфічні антитіла спрямують атаку імунної системи на лікарську речовину. Внаслідок цього відбудеться виділення медіаторів запалення, насамперед, гістаміну. Його виділення і викличе ознаки та симптоми, пов’язані з алергічною реакцією.
Однією з основних причин медикаментозної алергії вважається антибіотик пеніцилін.
Через висипання на шкірі після курсу пеніциліну у дітей, алергія на цей антибіотик підозрюється у приблизно 10% американців. Але, через недосконалість діагностики, експерти припускають, що, насправді, алергія на пеніцилін наявна лише в 1% цих випадків. Складність діагностики алергії на медикаменти вважається справжньою проблемою, адже у випадку з антибіотиками, підозра алергії на той же пеніцилін призводить до частішого використання антибіотиків широкого спектру (таких як хінолони, ванкоміцин та цефалоспорини третього покоління), що, своєю чергою, може призвести до збільшення частоти клінічних ускладнень, пов'язаних зі стійкістю до антибіотиків та патогенної бактерії Clostridium difficile, яка є частиною мікробіому нашого організму.
Крім пеніциліну, часто алергію спричиняють також сульфаніламіди, такі як сульфаметоксазол-триметоприм.
Після антибіотиків, другими за частотою спричинення алергічних реакцій вважаються нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), такі як ібупрофен, диклофенак, напроксен та аспірин.
Від реакції на ці засоби потерпають близько 5–10% людей, хворих на астму. Приблизно у третини пацієнтів з хронічною кропив'янкою спостерігаються важкі реакції на НПЗП, що включають ангіоневротичний набряк та анафілаксію після прийому НПЗП.
Крім того, частіше за інші медикаменти алергію можуть викликати: протисудомні засоби (такі як карбамазепін та ламотриджин), препарати, що застосовуються в терапії моноклональними антитілами (такі як трастузумаб та ібритумомаб тіуксетан) та хіміотерапевтичні препарати (паклітаксел, доцетаксел та прокарбазин).
Хоча алергія може виникнути у будь-кого, є
фактори, які можуть підвищити ризик розвитку алергічних реакцій.
До них належать:
- історія інших алергій, таких як харчова алергія або поліноз
- особиста або сімейна історія алергії на медикаменти
- підвищений вплив лікарського засобу через високі дози, повторне або тривале використання
- деякі захворювання, які зазвичай асоціюються з алергічними реакціями на ліки, такі як віл або вірус Епштейна-Барра
- алергія на медикаменти частіше виникає у дорослих людей молодого та середнього віку. Частіше алергічним реакціям піддаються жінки.
- пацієнти з астмою мають підвищений ризик розвитку важких реакції, в тому числі – анафілаксії.
Крім того, відомо, що вірогідність розвитку алергії зростає у пацієнтів із муковісцидозом, які приймають антибіотики; у пацієнтів з ВІЛ / СНІД, які отримують лікування триметоприм-сульфаметоксазолом або лейкоцитарним антигеном людини (HLA) -B * 5701 +, а також приймають антиретровірусний засіб абакавір; у генетично сприйнятливих популяціях. Наприклад, підвищені ризики розвитку алергії мають хань-китайці з геном HLA-B * 1502 +. Особливо, якщо у них розвиваються деякі захворювання, в тому числі – синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
Симптоми алергії на медикаменти
Зазвичай, симптоми серйозної алергії на ліки виникають протягом години після прийому препарату. А такі реакції як висип можуть з'являтися через години, дні або й навіть тижні.
Зокрема, сульфаніламідні препарати часто асоціюються із відстроченими шкірними макулопапульозними висипаннями.
Цей висип є й найпоширенішою алергічною реакцією на цефалоспорини разом із лікарською лихоманкою.
А ацетилсаліцилова кислота та НПЗП можуть викликати як алергічні, так і псевдоалергічні реакції, включаючи загострення основних респіраторних захворювань, кропив'янку, ангіонабряк та анафілаксію.
Основні симптоми алергії на медикаменти:
- висип на шкірі
- кропив'янка
- шкірний свербіж
- лихоманка
- набряк
- задишка
- хрипи
- нежить
- кон’юнктивіт
- анафілаксія.
Анафілаксія – це рідкісна та небезпечна для життя реакція. Її симптомами є:
- звуження дихальних шляхів і горла, через що виникають проблеми з диханням
- нудота або спазми в животі
- блювота або діарея
- запаморочення
- слабкий, прискорений пульс
- падіння артеріального тиску
- втрата свідомості.
Анафілактична реакція може виникнути через кілька хвилин після прийому препарату або ж проявитися з затримкою, наприклад, протягом 12 годин.
Анафілаксія може призвести до летального результату, якщо її не лікувати відразу. Тому при найперших ознаках анафілаксії необхідно одразу викликати швидку допомогу, а при наявності, вводити самостійно адреналін.
За статистикою, з анафілактичними реакціями стикається приблизно одна людина з тисячі. А під час загальної анестезії анафілаксія виникає, приблизно, раз на 10 000–20 000 випадків. Тому пацієнтам з алергією на анестетики може бути відмовлено в загальній анестезії, якщо не вдається визначити безпечну комбінацію препаратів.
Реакції гіперчутливості
Іноді той чи інший медичний препарат може спричинити симптоми практично ідентичні з тими, які виникають під час алергії, але насправді бути не алергією. Це ‒ реакція гіперчутливості, в якій не бере участь імунна система.
До ліків, які найчастіше асоціюються з неімунними реакціями гіперчутливості, відносять:
- аспірин
- місцеві анестетики
- опіати.
Ці препарати уже при першому застосуванні можуть викликати реакцію подібну до анафілаксії. Хоча вона буде вважатися не алергічною, але симптоми та лікування в цьому випадку будуть такими ж як при справжній анафілаксії. Адже обидва стани однаково небезпечні.
В рідкісних випадках у пацієнтів можуть розвиватися менш поширені реакції, які дають про себе знати через кілька днів або тижнів після впливу препарату. Такі реакції також можуть зберігатися деякий час після припинення прийому засобу. Зокрема можуть виникати такі стани, як:
- сироваткова хвороба, яка може проявлятися лихоманкою, болем у суглобах, висипом, набряком та нудотою;
- індукована ліками анемія (зменшення кількості еритроцитів) – може спричинити порушення серцебиття, слабкість, задишку тощо;
- медичний висип з еозинофілією та системними симптомами, що призводить до висипу, підвищення рівня лейкоцитів, розвитку набряку різних частин тіла, набряку лімфатичних вузлів та рецидиву при наявності «сплячого» гепатиту;
- запалення нирок (нефрит) – підвищення температури, кров у сечі, загальний набряк, сплутаність свідомості, тощо.
Але набагато частіше зустрічаються більш типові побічні ефекти ліків. Наприклад, аспірин призводить до розладів шлунку.
Як позбутися алергії на медикаменти
Найкращим способом позбутися негативних реакцій на ліки є уникнення препаратів, які провокують небажану реакцію.
Але, якщо алергічна реакція на ліки має легку форму, то, скоріше за все, обмежувати вживання того чи іншого препарату не доведеться. Особливо, у випадку, коли він застосовується у якості терапії. Це, наприклад, той же аспірин. Втім, іноді, для полегшення симптомів алергії, лікар може також призначити препарат, який допоможе контролювати алергічну реакцію.
Зокрема, це може бути певний антигістамінній препарат. Він блокує вироблення гістаміну, який виділяється у відповідь на алерген, і може допомогти заспокоїти симптоми алергічної реакції. Кортикостероїди допомагають зменшити запалення, яке спричиняє набряк дихальних шляхів та інші серйозні симптоми. А бронходилататори допомагають відкрити дихальні шляхи та зменшити хрипи.
Разом з тим, потрібно пам’ятати, що з часом імунна система може змінюватися. Відтак, може змінюватися і реакція на алерген. При цьому, алергічна реакція може як зникнути, так і посилитися.
Якщо алергічна реакція виникає на ті чи інші антибіотики без яких не обійтись, можна пройти процес десенсибілізації. Він передбачає прийом препарату у зростаючих кількостях, поки організм не зможе переносити необхідну дозу з мінімальними побічними ефектами.
Але толерантність до медикаментів зазвичай зберігається лише до тих пір, поки вводиться препарат; тобто після закінчення лікування чутливість до нього повертається. А тому, маючи історію негативних реакцій на медикаменти, завжди краще радьтесь із лікарем перед тим, як вживати будь-який препарат.
Джерела інформації:
1.https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/drug-allergy/symptoms-causes/syc-20371835
2. www.healthline.com/health/drug-allergy
3.https://acaai.org/allergies/types/drug-allergies
4.https://www.aaaai.org/conditions-and-treatments/allergies/drug-allergy
5.https://link.springer.com/article/10.1186/1710-1492-7-S1-S10
6.https://www.webmd.com/allergies/allergies-medications
7. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK248066/
8.https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/31690398/
9.https://www.health.harvard.edu/a_to_z/medication-allergy-a-to-z
- Питання та відповіді
- Інформація для Фахівців
Чи можна попередити харчові алергічні реакції?
Неясно, чи можна попередити такі реакції в осіб з обтяженим сімейним анамнезом (при наявності атопії в обох батьків, важкого атопічного дерматиту та харчової алергії у братів і сестер), але доведено, що, дотримуючись певних обмежень в харчуванні, можна уповільнити розвиток алергічних захворювань і зменшити їх тяжкість.
А) вважають, що вагітним в останньому триместрі не слід вживати в їжу арахіс, фундук, креветки і рибу, а годуючим матерям - коров'яче молоко, арахіс, фундук, креветки і рибу.
Б) бажано грудне вигодовування протягом першого року життя.
В) для змішаного і штучного вигодовування кращі гіпоалергенні суміші на основі гідролізатів білка.
Г) густу їжу (прикорм) не дають до 6 місяців.
Д) коров'яче молоко і яйця не дають до 1 року.
Е) такі продукти, як арахіс, фундук, ракоподібні і рибу слід вводити в раціон після 2 років, а краще пізніше.
Чи треба при алергії до арахісу виключати з раціону всі бобові?
Ні. Алергія до інших бобовим у осіб, що мали алергічні реакції на арахіс, навіть важкі, зустрічаються рідко. Тільки у 5% хворих одночасно спостерігається клінічно виражена алергія різної тяжкості ще до 1 - 2 видам бобів. Однак особи з алергією до арахісу дуже часто дають позитивні шкірні проби або радіоаллергосорбентний тест з іншими бобовими, навіть якщо в якості продукту харчування вони переносяться добре.
Що таке синдром харчової алергії?
Синдромом харчової алергії називають свербіж, подразнення і легкий відсік слизової рота і губ як прояв алергічної реакції негайного типу на свіжі фрукти та овочі. З визначення ясно, що сам по собі він для життя не є небезпечним. Однак з нього може початися загальна алергічна реакція негайного типу.
Для синдрому харчової алергії характерно те, що його причиною бувають тільки свіжі, не піддані термічній обробці фрукти і овочі, так як синдром викликається термолабільними алергенами. Наприклад, хворий без шкоди для себе їсть суп з селерою, але не виносить селери в свіжому вигляді. Крім того, цей синдром виявляє тісний зв'язок зі специфічними пилковими алергенами. Встановлено, що алергени деяких фруктів і овочів і поширених видів пилку викликають перехресні реакції. При цьому визначення специфічних IgE in vitro і скарифікаційні шкірні проби з наявними у продажу алергенами овочів і фруктів дають негативні результати. Якщо ж скарифікаційну пробу виконати голкою, якою попередньо вкололи стиглий овоч чи фрукт, розвинеться негайна позитивна реакція. Таку скарифікаційну пробу називають «подвійний укол». Описано поліпшення у хворого з синдромом харчової алергії після десенсибілізації з приводу супутнього полінозу.
Цей розділ сайту містить професійну спеціалізовану інформацію про препарати, властивості, способи застосування, протипоказання, призначену виключно для дипломованих медичних спеціалістів.